Про це повідомляє Укрінформ.
У 2014 році вона однією із перших взялася допомагати пораненим у госпіталі імені Мечникова – возила гарячі обіди та продукти.
Зазначається, що Людмила Григорівна Твердохліб застала Голодомор і Другу світову війну, і тому вважала, що потрібно допомагати тим, хто оберігає мир. За її словами, її дід був кобзарем, спадкоємцем козаків, він розповідав їй про героїчне минуле української нації та її героїв.
Влітку і навесні бабуся Лю самостійно вирощувала квіти в саду і овочі на своєму городі. А потім продавала їх в центрі міста. Виручені гроші передавала до шпиталю на лікування бійців і потреби армії. Збирала гроші і продавала сувенірну продукцію, оголошуючи всім бажаючим, що просить “не для себе, а для синочків”, як ласкаво вона називала усіх бійців.
Людмила Григорівна всі останні роки свого життя присвятила допомозі українським воїнам, які захищають кордони нашої країни.
У 2014-му вона однією з перших взялася допомагати пораненим в госпіталі Мечникова, возила гарячі обіди і продукти.
“Одна мрія залишилася у неї невиконаною – вона так і не встигла з’їздити на фронт“, – розповів Сергій Сердюк.
Аби купити харчі для бійців, самотня літня жінка витрачала свою пенсію, продавала на вулицях міста квіти, а то й просто просила кошти в перехожих.
На території лікарні ім. Мечникова військовий капелан отець Дмитро Поворотний провів церемонію відспівування.
Попрощатися з бабусею Лю прийшли волонтери і патріоти України.
«Це була стійка жінка, вона не давала себе жаліти. На себе вона майже нічого не витрачала – тільки на їжу. Кілограмами, ящиками купувала яблука, ковбасу для бійців. У гаманці у неї лишилась купа чеків…», – розповіла Ганна Счасна.
Жінку поховали на цвинтарі у передмісті Дніпра, пізніше на могилі жінки волонтери хочуть встановити пам’ятник.
У соцмережі користувачі засмутилися звісткою про смерть жінки.
